Сьогодня їздили з моїм невгамовним 11-Б (КС2) на фотосесію для випускного фотоальбому до Маріїнського парку. Погода зранку була не дуже, настрій відповідно (ще й температура в мене піднялась)... Було шкода, що п'ятьох учнів не було з нами (захворіли). Настрій почав приходити до учасників зйомок під час самих зйомок. Як не дивно це звучить, але було саме так. Хлопці, які на початку нашого знайомства з фотографом були трохи  упереджені, увійшли в азарт і почали видавати свою креативність. А дівчавта... На то вони й дівчата, щоб позувати перед камерою. Трохи подуріли, залишили свої автографи (звісно не вандальні), загубили, але потім знайшли, рюкзак... Робити "кучу малу" для кадру ніхто не захотів (дуже чемні і чисті). Після зйомок не хотіли розходитись, чекали продовження. Сподіваюсь, що альбом придбає більшість, бо ці миті хочеться відтворювати у своїй пам'яті. Хоча і існує загальна думка, що сторінки випускних альбомів гортають з часом все рідше і рідше, але мені зараз дуже не вистачає світлин з часів мого школярства, так хочеться поринути у дитинство і забути про всі негаразди. Побачити обличчя своїх однокласників і пригадати, як вони призначили мене відповідальної за "заговорювання" класного керівника, вчителя німецької, щоб якомога менше часу залишалось на опитування, і не таке ще було, але це - таємниця...  Нехай і у моїх випускників-ліцеїстів будуть свої таємниці, які захочеться з часом  пригадати, і хочеться, щоб випускний альбом вийшов таким, щоб бажання "пригадувати" тільки збільшувалось рік від року.

Тут має бути світлина зі зйомок.